UK/Бґ. 2.11
TEXT 11
- ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча
- аш́очйа̄н анваш́очас твам̇
- праджн̃а̄-ва̄да̄м̇ш́ ча бга̄шасе
- ґата̄сӯн аґата̄сӯм̇ш́ ча
- на̄нуш́очанті пан̣д̣іта̄х̣
Послівний переклад
ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча—Верховний Бог-Особа сказав; аш́очйа̄н—не варте скорботи; анваш́очах̣—ти журишся; твам—ти; праджн̃а̄-ва̄да̄н—учені розмови; ча—також; бга̄шасе—говорячи; ґата—загублений; асӯн—життя; аґата—який ще не минув; асӯн—життя; ча—також; на—ніколи; ануш́очанті—тужать; пан̣д̣іта̄х̣—учені.
Переклад
Верховний Бог-Особа сказав: Промовляючи такі слова, ти сумуєш за тим, що не варте жалю. Мудрі не оплакують ані живих, ані мертвих.
Коментар
Господь одразу ж перейнявся обов’язками вчителя і висловив догану Своєму учневі, посередньо назвавши його дурнем. Господь сказав: «Ти говориш, як учений, проте не знаєш, що вчений — це той, хто розуміє природу тіла і душі, хто не тужить за тілом взагалі, ні за живим, ані за мертвим». В дальших главах буде з’ясовано, що знання — це розуміння матерії, духу і того, хто ними керує. Арджуна твердив, що релігійні засади треба вважати вищими за політичну та суспільну діяльність, однак він не знав, що пізнання матерії, душі і Всевишнього важливіше навіть за релігійні норми. Якщо ж він був позбавлений такого знання, йому не слід було вдавати із себе великого вченого. Його знання було потьмарене і він жалкував за тим, що не варте жалю. Тіло народжується й приречене рано чи пізно загинути, — воно менш вартісне, ніж душа. Хто пізнав це, того слід вважати вченим, і в якому б стані не перебувало його матеріальне тіло, в нього немає підстав для смутку.