UK/Бґ. 2.26

Revision as of 11:10, 31 July 2020 by Navakishora Mukunda (talk | contribs) (Bhagavad-gita Compile Form edit)
(diff) ← Older revision | Latest revision (diff) | Newer revision → (diff)
His Divine Grace A.C. Bhaktivedanta Swami Prabhupāda


TEXT 26

атга чаінам̇ нітйа-джа̄там̇
нітйам̇ ва̄ манйасе мр̣там
татга̄пі твам̇ маха̄-ба̄хо
наінам̇ ш́очітум архасі

Послівний переклад

атга—проте, якщо; ча—також; енам—ця душа; нітйа-джа̄там—завжди народжується; нітйам—назавжди; ва̄—або; манйасе—ти так думаєш; мр̣там—мертвий; татга̄ апі—однак; твам—ти; маха̄-ба̄хо—о міцнорукий; на—ніколи; енам—про душу; ш́очітум—тужити; архасі—повинен.

Переклад

Проте, навіть якщо ти вважаєш, що душа (або ознаки життя) завжди народжується і назавжди вмирає, все одно в тебе нема підстав для скорботи, о сильнорукий Арджуно.

Коментар

Існує розряд філософів, близьких до буддистів, які не вірять в окреме існування душі поза тілом. Відомо, що в ті часи, коли Господь Кр̣шн̣а повідав Бгаґавад-ґı̄ту, такі філософи також існували і були відомі як лока̄йатики та вайбга̄шіки. Ці філософи твердять, що ознаки життя, тобто душа, з’являються на певній стадії розвитку органічних сполук. Сучасні вчені-матеріалісти та філософи-матеріалісти дотримуються такої ж думки. Вони гадають, що тіло є сполученням фізичних елементів, і, при певних зрілих умовах, внаслідок взаємодії фізичних та хімічних сполук, розвиваються ознаки життя. Антропологію засновано саме на такій філософії. Насьогодні існує багато псевдорелігій, дуже модних зараз в Америці, що також звертаються до цієї філософії, так само як і нігілістичні буддистські секти, що заперечують віддане служіння Господеві.

Навіть якщо б Арджуна й не вірив в існування душі, що відповідало б філософії ваібга̄шіка, все одно в нього не було підстав журитись. Чи варто сумувати з приводу втрати купки хімічних елементів й через те відмовлятись виконувати обов’язок? У сучасному суспільстві задля перемоги над ворогом витрачаються тонни хімічних речовин. Згідно з філософією ваібга̄шіка, так звана «душа», або а̄тма̄, щезає разом з тілом. Тобто в будь-якому випадку, — чи приймає Арджуна твердження Вед про існування індивідуальної душі, чи ні, — в нього немає причин для скорботи. Якщо така величезна кількість живих істот щохвилини народжується з матерії і щохвилини так багато їх гине, то хіба варто сумувати через такі дрібниці? Якщо душа не відроджується, то в Арджуни не було підстав боятись негативних наслідків вбивства свого діда і вчителя. Кр̣шн̣а ущипливо називає Арджуну маха̄-ба̄ху, сильноруким, бо принаймні Сам Він не визнає теорію ваібга̄шіка, яка суперечить ведичній мудрості. Арджуна — кшатрійа, його виховано в традиціях ведичної культури і йому слід продовжувати пильнувати її засади.