UK/BG 13.23
TEXT 23
- упадрашт̣а̄нуманта̄ ча
- бгарта̄ бгокта̄ махеш́варах̣
- парама̄тметі ча̄пй укто
- дехе ’смін пурушах̣ парах̣
Послівний переклад
упадрашт̣а̄—той, хто наглядає; ануманта̄—той, хто дає дозвіл; ча—також; бгарта̄—господар; бгокта̄—верховний, що насолоджується; маха̄-ı̄ш́варах̣—Верховний Господь; парама-а̄тма̄—Наддуша; іті—також; ча—і; апі—насправді; уктах̣—сказано; дехе—в тілі; асмін—цьому; пурушах̣—той, хто насолоджується; парах̣—трансцендентний.
Переклад
У цьому тілі є ще й інший, той, що зазнає трансцендентної насолоди, — Господь, верховний володар, який спостерігає й дозволяє, і йменується Наддушею.
Коментар
Тут стверджується, що Наддуша, яка завжди супроводжує індивідуальну душу, представляє Верховного Господа. Вона — не звичайна жива істота. Моністи визнають існування тільки одного знаючого тіло, й тому вважають, що Наддуша невідмінна од індивідуальної душі. Щоб прояснити це питання, Господь каже, що Він перебуває як Парама̄тма̄ в кожному тілі. Він відмінний од індивідуальної душі, Він — пара, трансцендентний. Індивідуальна душа насолоджується діяльністю лише певного поля, але Наддуша не бере участі в діяльності тіла й не обмежується його насолодами, — Вона присутня як свідок і спостерігач, як той, хто дозволяє і як верховний блаженствуючий. Її називають не а̄тмою, а Парама̄тмою, і Вона трансцендентна. Різниця між а̄тмою і Парама̄тмою очевидна. На відміну від індивідуальної душі, Наддуша, або Парама̄тма̄, всюди має руки й ноги. Бувши Верховним Господом, Парама̄тма̄ присутня в живій істоті, щоб дозволяти або забороняти матеріальні насолоди, якими бажає тішитись індивідуальна душа. Без дозволу Парама̄тми індивідуальна душа нічого не може робити. Окремого індивіда називають бгуктою, або тим, кого підтримують, а Господь — це бгокта̄, або той, хто підтримує. Отже, існує безліч живих істот, і Він перебуває в них як їхній друг.
Річ у тім, що кожна окрема жива істота є вічна невід’ємна частка Верховного Господа, і між нею й Господом існують близькі дружні стосунки. Однак живі істоти схильні нехтувати вказівками Верховного Господа й хочуть діяти незалежно, намагаючись підкорити собі природу, і через такий їхній нахил їх вважають за межову енерґію Верховного Господа. Жива істота може перебувати або в матеріальній енерґії, або в духовній. Доки її обумовлює матеріальна енерґія, Верховний Господь у вигляді Наддуші діє як її друг, залишаючись з нею лише для того, щоб повернути її в лоно духовної енерґії. Господь завжди пристрасно бажає повернути її в світ духовної енерґії, але жива істота, яку наділено незначною незалежністю, постійно відмовляється мати зв’язок з духовним світлом. Таке зловживання незалежністю є причиною її матеріальної боротьби в обумовленій природі. І тому Господь завжди дає вказівки живій істоті, як зсередини, так і ззовні. Ззовні Він дає настанови так, як це описано в Бгаґавад-ґı̄ті, а зсередини Він намагається переконати живу істоту в тому, що її діяльність на матеріальній ниві не веде до істинного щастя. «Просто облиш все це й спрямуй свою віру до Мене. Тоді ти станеш щасливим», — каже Господь. Таким чином розумна людина, котра звертає свою віру до Парама̄тми, або Верховного Бога-Особи, починає наближатись до вічного життя в блаженстві й знанні.