UK/BG 14.27
TEXT 27
- брахман̣о хі пратішт̣га̄хам
- амр̣тасйа̄вйайасйа ча
- ш́а̄ш́ватасйа ча дгармасйа
- сукгасйаіка̄нтікасйа ча
Послівний переклад
брахман̣ах̣—безособистісного брахмаджйоті; хі—неодмінно; пратішт̣га̄—опора; ахам—Я є; амр̣тасйа—безсмертного; авйайасйа—нетлінного; ча—також; ш́а̄ш́ватасйа—вічного; ча—і; дгармасйа—конституціонального становища; сукгасйа—щастя; аіка̄нтікасйа—найвищого; ча—також.
Переклад
А Я є основою безособистісного Брахмана, безсмертного, нетлінного і вічного, який є істинним одвічним станом найвищого щастя.
Коментар
Природа Брахмана — це безсмертя, нетлінність, вічність і щастя. Брахман — початок трансцендентного усвідомлення. Парама̄тма̄, Наддуша, проміжна або друга стадія трансцендентного усвідомлення, а Верховний Бог-Особа є вершина осягнення Абсолютної Істини. Тому і Парама̄тма̄, і безособистісний Брахман перебувають у Верховній Особі. В сьомій главі пояснювалося, що матеріальна природа є виявом нижчої енерґії Верховного Господа. Господь запліднює нижчу матеріальну природу частками вищої природи, і таким чином духовні частки зв’язуються з матеріальною природою. Коли жива істота, яку обумовлює матеріальна природа, почне розвивати в собі духовне знання, вона піднімається над рівнем матеріального існування й поступово досягає розуміння Всевишнього як Брахмана. Таке розуміння всього живого як Брахмана є першим ступенем самоусвідомлення. На цьому ступені особа, яка усвідомила Брахмана, стає трансцендентною стосовно матеріального оточення, однак таке осягнення Брахмана ще не є досконалим. На бажання, людина може залишатись у стані Брахмана, звідти поступово піднятись до усвідомлення Парама̄тми, а потім — до осягнення Верховного Бога-Особи. Цьому є чимало прикладів у ведичній літературі. Четверо Кумар спершу дотримувались концепції істини як безособистісного Брахмана, але потім поступово піднялись до рівня відданого служіння. Той, хто не може піднятись вище імперсонального розуміння Брахмана, ризикує знову впасти долі. В Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам мовиться, що навіть коли особистість піднімається до рівня безособистісного Брахмана, але зупиняється на цьому, то її розум не зовсім чистий, бо вона нічого не знає про Верховну Особу. Тому, незважаючи на те, що вона досягла рівня Брахмана, для неї не виключена можливість пасти, якщо вона не служитиме Господеві. В Ведах сказано: расо ваі сах̣, расам̇ хй ева̄йам̇ лабдгва̄нандı̄ бгаваті — «коли людина пізнає Бога-Особу, вмістилище насолод, Кр̣шн̣у, вона справді перебуває у стані трансцендентного блаженства» (Таіттірı̄йа Упанішада 2.7.1). Верховний Господь сповнений шістьох надзвичайних багатств, і коли відданий звертається до Нього, відбувається обмін цими щедротами. Слуга царя насолоджується майже так само, як і сам цар. І тому вічне непорушне щастя й вічне життя супроводжують віддане служіння. Отже, віддане служіння включає в себе осягнення Брахмана, або вічності й нетлінності. Все це притаманне особі, яка віддано служить Господеві.
Жива істота, Брахман за своєю природою, бажає панувати над матеріальним світом і внаслідок цього падає. В своєму істинному стані жива істота перебуває вище трьох ґун̣ матеріальної природи, але під чарами матеріальної природи вона заплутується в різних ґун̣ах цієї природи: благочестя, пристрасті та невігластва. Внаслідок взаємодії з трьома ґун̣ами з’являється бажання панувати над матеріальним світом. Віддано слугуючи Господеві в цілковитій свідомості Кр̣шн̣и, жива істота безпосередньо досягає трансцендентного рівня, і її протизаконне бажання панувати над матеріальною природою зникає. Віддане служіння, яке починається з того, що людина слухає про Кр̣шн̣у, прославляє, оспівує Його імена, пам’ятає про Нього, — тобто виконує дев’ять приписів відданого служіння — треба виконувати у спілкуванні з відданими. Поступово, завдяки такому спілкуванню й під впливом духовного вчителя, матеріальне бажання панувати зникає, і людина стає непохитною в трансцендентному любовному служінні Господеві. Такий шлях визначено в даній главі, в віршах, починаючи з двадцять другого і до останнього. Віддане служіння Господу дуже просте: людина повинна завжди служити Йому, приймати рештки їжі, запропонованої Господу, вдихати аромат квітів, що піднесені Його лотосним стопам, відвідувати місця, де Господь тішився Своїми трансцендентними розвагами, читати про різноманітні дії Господа, про Його любовні взаємостосунки з відданими, завжди виспівувати трансцендентні звуки Харе Кр̣шн̣а, Харе Кр̣шн̣а, Кр̣шн̣а Кр̣шн̣а, Харе Харе / Харе Ра̄ма, Харе Ра̄ма, Ра̄ма Ра̄ма, Харе Харе, говіти в святкові дні появи і зникнення Господа та Його відданих. Слідуючи цим шляхом, людина цілком зрікається матеріальної діяльності. Той, хто може таким чином досягти брахмаджйоті, тобто багатосторонньої концепції Брахмана, стає якісно рівним Верховному Богові-Особі.
Так закінчуються пояснення Бгактіведанти до чотирнадцятої глави Ш́рı̄мад-Бгаґавад-ґı̄ти, в якій розглядалися три ґун̣и матеріальної природи.