UK/BG 18.73
TEXT 73
- арджуна ува̄ча
- нашт̣о мохах̣ смр̣тір лабдга̄
- тват-праса̄да̄н майа̄чйута
- стгіто ’смі ґата-сандехах̣
- карішйе вачанам̇ тава
Послівний переклад
арджуна ува̄ча—Арджуна сказав; нашт̣ах̣—розвіявся; мохах̣—ілюзія; смр̣тіх̣—пам’ять; лабдга̄—відновилась; тват-праса̄да̄т—Твоєю милістю; майа̄ — мною; ачйута — о непохибний Кр̣шн̣а; стгітах̣—розташований; асмі—я є; ґата—усунулись; сандехах̣—всі сумніви; карішйе—я виконаю; вачанам—наказ; тава—Твій.
Переклад
Арджуна сказав: О дорогий Кр̣шн̣о, о непохибний! Мої ілюзії розвіялись. З Твоєї ласки пам’ять моя відновлена. Тепер я певен себе, вільний від сумнівів і готовий діяти згідно Твоїх вказівок.
Коментар
Жива істота повинна діяти згідно з вказівками Верховного Господа — це її природне становище. Вона повинна дотримуватись самодисципліни. Ш́рı̄ Чаітанйа Маха̄прабгу сказав, що жива істота в своєму істинному стані є вічною слугою Верховного Господа. Якщо жива істота забуває це, її обумовлює матеріальна природа, але у відданому служінні Верховному Господеві вона стає вільним слугою Його. Становище слуги притаманне живій істоті. Вона служить або примарній ма̄йі, або — Верховному Господеві. Якщо вона служить Верховному Господеві, це її природне становище. А той, хто служить ілюзорній зовнішній енерґії, обов’язково потрапляє до неї в рабство. Так, перебуваючи в ілюзії, живі істоти служать у матеріальному світі. Вони в кайданах власної хтивості й бажань, однак вважають себе володарями світу. Це називають ілюзією. Коли людина звільнена, її ілюзії зникають, і вона добровільно віддає себе Верховному Господеві, і діє згідно з Його бажаннями. Остання ілюзія, остання пастка ма̄йі, в яку може потрапити жива істота, полягає в твердженні, що вона — Бог. Жива істота вже не вважає себе обумовленою душею, вона вважає себе за Бога. Вона настільки нерозсудлива, що не може второпати: якщо б вона була Богом, то сумніви не посідали б її. Однак вона не зважає на це. Такою є остання хитрість ма̄йі. Насправді ж звільнитись від ілюзорної енерґії можливо лише осягнувши Кр̣шн̣у, тобто Верховного Бога-Особу, і погодившись діяти згідно з Його велінням.
Дуже важливим у даному вірші є слово моха. Моха стосується всього того, що суперечить знанню. Істинне знання полягає в розумінні того, що кожна жива істота є вічна слуга Господа, однак натомість вона вважає себе за господаря матеріального світу, прагнучи панувати над матеріальною природою. Такими є хиби живої істоти. Цю ілюзію можна подолати з Господньої ласки або ж з ласки чистого відданого Кр̣шн̣и. Коли ілюзія зникає, людина починає діяти в свідомості Кр̣шн̣и.
Свідомість Кр̣шн̣и означає, що людина діє згідно з веліннями Кр̣шн̣и. Обумовлена душа, яку ввела в оману зовнішня матеріальна енерґія, не знає, що лише Верховний Господь є правителем, що сповнений знання, і володарем усього. На Своє бажання Він може дати Своїм відданим усе. Він — друг кожного, але особливо Він прихильний до Своїх відданих. Кр̣шн̣а владний над матеріальною природою й над усіма живими істотами. Він також є повелитель невичерпного часу і Він сповнений усіх надзвичайних щедрот і достоїнств, й усієї могутності. Верховний Бог-Особа може навіть віддати Себе Своєму відданому. Той, хто не знає Його, перебуває в пітьмі ілюзії. Така людина не стає відданим Господа, вона служить ма̄йі. Арджуна ж, вислухавши Бгаґавад-ґı̄ту від Верховного Бога-Особи, звільнився від усіх своїх ілюзій. Він зрозумів, що Кр̣шн̣а — не лише його друг, але й Верховний Бог-Особа. Він воістину пізнав Кр̣шн̣у. Отже, зрозуміти Бгаґавад-ґı̄ту означає воістину пізнати Кр̣шн̣у. Досконале знання одразу ж піднімає людину на рівень відданості Кр̣шн̣і. Коли Арджуна збагнув, що задум Кр̣шн̣и полягав у тому, щоб зупинити надмірний приріст населення, він підкоривсь Його бажанню й погодився воювати. Він знову взяв свою зброю — лук та стріли, — щоб стати до бою з наказу Верховного Бога-Особи.