UK/Бґ. 2.17
TEXT 17
- авіна̄ш́і ту тад віддгі
- йена сарвам ідам̇ татам
- віна̄ш́ам авйайасйа̄сйа
- на каш́чіт картум архаті
Послівний переклад
авіна̄ш́і—невмируще; ту—але; тат—те; віддгі—знай це; йена—чим; сарвам—усе тіло; ідам—це; татам—пронизане; віна̄ш́ам—руйнування; авйайасйа—невмирущого; асйа—цього; на каш́чіт—ніхто; картум—робити; архаті—здатний.
Переклад
Знай же, те, що пронизує все тіло, — непідвладне руйнуванню. Ніхто не може знищити безсмертну душу.
Коментар
У цьому вірші з’ясовано справжню природу душі, яка поширює свій вплив на все тіло. Кожний може зрозуміти, що саме пронизує все тіло: це — свідомість. Кожна людина, зазнаючи болю чи задоволення, відчуває їх якою-небудь частиною тіла, або всім тілом одразу. Така свідомість поширюється в межах одного даного тіла. Біль та задоволення, що відчуває одне тіло, невідомі іншому. Тому кожне тіло є втіленням індивідуальної душі, а ознакою присутності душі є індивідуальна свідомість. У Ведах розміри душі оцінюються, як одна десятитисячна частина кінчика волосини. Ш́вета̄ш́ватара Упанішада (5.9) підтверджує це:
ба̄ла̄ґра-ш́ата-бга̄ґасйа ш́атадга̄ калпітасйа ча бга̄ґо джı̄вах̣ са віджн̃ейах̣ са ча̄нантйа̄йа калпате «Якщо розділити кінчик волосини на сто частин, а потім кожну з них розщепити ще на сто частин, то кожна така частинка матиме розмір духовної душі». Подібним же чином стверджується:
кеш́а̄ґра-ш́ата-бга̄ґасйа ш́ата̄м̇ш́ах̣ са̄др̣ш́а̄тмаках̣ джı̄вах̣ сӯкшма-сварӯпо ’йам̇ сан̇кгйа̄тı̄то хі чіт-кан̣ах̣ «Існують незліченні крихітні часточки, духовні атоми, розміром в одну десятитисячну кінчика волосини».
Таким чином, індивідуальна частка, духовна душа — це духовний атом, набагато менший від матеріального, і таких духовних атомів — безліч. Ця найдрібніша духовна іскорка є основою матеріального тіла, і її вплив поширюється на все тіло, так само, як у всі частини тіла проникають ужиті ліки. Випромінювання душі відчувається в усьому тілі як свідомість, і ця свідомість є доказом присутності душі. Будь-хто погодиться з тим, що матеріальне тіло без свідомості мертве, і що жодними матеріальними засобами неможливо оживити свідомості в тілі. Таким чином, свідомість є наслідок присутності душі, а не якогось сполучення матеріальних елементів. В Мун̣д̣ака Упанішаді (3.1.9) ще більш уточнюються розміри нескінченно малої духовної частки:
ешо ’н̣ур а̄тма̄ четаса̄ ведітавйо йасмін пра̄н̣ах̣ пан̃чадга̄ сам̇вівеш́а пра̄н̣аіш́ чіттам̇ сарвам отам̇ праджа̄на̄м̇ йасмін віш́уддге вібгаватй еша а̄тма̄
«Душа за своїми розмірами дорівнює атому, і її можна осягнути за допомогою досконалого розуму. Атомічна душа плаває в п’яти повітряних потоках (пра̄н̣а, апа̄на, вйа̄на, сама̄на й уда̄на). Вона перебуває в серці й поширює свій вплив на все тіло живої істоти. Коли душа очищується від скверни п’яти різновидів матеріального повітря, вона виявляє свою духовну природу».
Мета хат̣га-йоґи полягає в керуванні за допомогою різних поз п’ятьма різновидами повітряних потоків, що оточують чисту душу, — але не задля матеріальної вигоди, а для того, щоб звільнити безмежну малу душу з матеріальних пут.
Таким чином, вся ведична література є одностайною у визначенні статусу атомічної душі, і кожна людина, яку наділено здоровим глуздом, практично відчуває її присутність. Лише божевільний може думати, що ця духовна лелітка є всюдисуща вішн̣у-таттва.
Вплив духовної іскри може поширюватись на все дане тіло. Згідно з Мун̣д̣ака Упанішадою, атомічна душа перебуває в серці кожної живої істоти, однак, через те, що вона надто дрібна, вчені-матеріалісти не здатні виміряти її і, внаслідок своєї обмеженості, твердять, що душі немає. Індивідуальна духовна іскра неодмінно присутня в серці поряд з Наддушею, і тому всі енерґії, за допомогою яких тіло рухається, виходять з цієї його частини. Частки, що виносять кисень з легенів, черпають свою енерґію з душі. Тому, коли душа покидає тіло, кровообіг припиняється. Медицина визнає важливість червоних кров’яних тілець, але вона не може встановити, що саме душа є джерело живлющої енерґії. Однак, медицина хоча б погоджується з тим, що всі різновиди тілесної енерґії виходять із серця.
Такі атомічні частки духовного цілого можна порівняти з корпускулами сонячного світла, з сяйва яких складаються його промені. Аналогічно, окремі частки Верховного Господа — це крихітні атомічні іскри Його променів, що відомі як прабга̄ (вища енерґія). Отже, і ті, що дотримуються вчення Вед, й прихильники сучасної науки не можуть заперечувати існування духовної іскри в тілі. Сам Верховний Господь в Бгаґавад-ґı̄ті зрозуміло виклав науку про душу.