UK/BG 8.2

His Divine Grace A.C. Bhaktivedanta Swami Prabhupāda


TEXT 2

адгійаджн̃ах̣ катгам̇ ко ’тра
дехе ’смін мадгусӯдана
прайа̄н̣а-ка̄ле ча катгам̇
джн̃ейо ’сі нійата̄тмабгіх̣

Послівний переклад

адгійаджн̃ах̣—Господь жертвопринесень; катгам—як; ках̣—хто; атра—тут; дехе—у тілі; асмін—у цьому; мадгусӯдана—о Мадгусудано; прайа̄н̣а-ка̄ле—в момент смерті; ча—і; катгам—як; джн̃ейах̣ асі—Тебе можна пізнати; нійата-а̄тмабгіх̣—той, хто володіє собою.

Переклад

Хто є Владикою жертвопринесень, і яким чином Він живе в тілі, о Мадгусӯдано? І як можуть ті, що вдаються до відданого служіння, пам’ятати Тебе під час смерті?

Коментар

Визначення «Володар усіх жертвопринесень» може стосуватись або Індри, або Вішн̣у. Вішн̣у — глава основних напівбогів, включно з Брахмою і Ш́івою, а Індра — головний серед напівбогів, яких наділено виконавчою владою. Як Індрі, так і Вішн̣у поклоняються, відправляючи йаджн̃и. А тут Арджуна запитує, хто ж по суті є володар йаджн̃и (жертвопринесення), і яким чином Господь перебуває в тілі живої істоти.

Арджуна звертається до Господа і називає Його Мадгусӯданою, бо колись Кр̣шн̣а убив демона Мадгу. Насправді такі питання, що виражають сумнів, не могли постати перед Арджуною, бо Арджуна — відданий, який усвідомлює Кр̣шн̣у. Такі сумніви подібні до демонів, а що Кр̣шн̣а майстерно знищує демонів, то Арджуна і звертається до Нього як до Мадгусӯдани, сподіваючись, що Кр̣шн̣а знищить й ці демонічні сумніви, що зринули в його мозку.

У цьому вірші дуже важливим є слово прайа̄н̣а-ка̄ле, оскільки все, що ми робили у житті, вивіряється під час смерті. Арджуну хвилює питання про тих, хто постійно перебуває в свідомості Кр̣шн̣и. Яким буде їхнє становище під кінець? В момент смерті функції тіла повністю порушуються, й розум не може діяти належним чином. За такого розладнаного тілесного стану людина, можливо, не зможе згадати Верховного Господа. Великий відданий Маха̄ра̄джа Кулаш́екгара молився: «Мій любий Господи, зараз я цілком здоровий, тож краще було б, якби я вмер негайно, так, щоб лебідь мого розуму зміг знайти доступ до стебла Твоїх лотосних стіп». Цю метафору вжито тут тому, що лебідь, водоплавний птах, знаходить задоволення у тім, що заривається в лотосове квіття, жартома намагаючись зануритись в квітку лотоса. Маха̄ра̄джа Кулаш́екгара й каже Господеві: «Зараз мій розум несхвильований і я цілком здоровий. Якщо я помру негайно, думаючи про Твої лотосні стопи, тоді я можу бути впевненим, що досягну досконалості в своєму відданому служінні Тобі. Але якщо мені доведеться чекати природної смерті, то я не знаю, що трапиться тоді, бо на той час тілесні функції будуть порушені, мене мучитиме ядуха, й, можливо, я не зможу промовляти Твоє ім’я. Дозволь мені краще вмерти зараз же». Арджуна питає, як саме в такий відповідальний час людина може зосередити свій розум на лотосних стопах Кр̣шн̣и.