UK/BG 9.29
TEXT 29
- само ’хам̇ сарва-бгӯтешу
- на ме двешйо ’сті на прійах̣
- йе бгаджанті ту ма̄м̇ бгактйа̄
- майі те тешу ча̄пй ахам
Послівний переклад
самах̣—однаково прихильний; ахам—Я; сарва-бгӯтешу—до всіх живих істот; на—ніхто; ме—Мені; двешйах̣—ненависний; асті—є; на — не; прійах̣ — дорогий; йе — ті, хто; бгаджанті — виявляють трансцендентне служіння; ту—але; ма̄м—Мені; бгактйа̄—у відданості; майі—перебувають в Мені; те—такі особистості; тешу—в них; ча—також; апі—неодмінно; ахам—Я.
Переклад
Я нікому не заздрю і ставлюсь до всіх без упередження. Я однаково ставлюсь до всіх. Але той, хто віддано служить Мені, той — Мій друг, він в Мені, і Я йому також друг.
Коментар
Можна запитати: якщо Кр̣шн̣а однаково ставиться до кожного, і ніхто Йому не є особливо близький друг, то чому ж тоді Він виявляє підвищену зацікавленість стосовно відданих, завжди поглинутих трансцендентним служінням Йому? Однак, це не є упереджене ставлення, це природно. Кожна людина в матеріальному світі може бути дуже схильною до побожних дій, і все ж таки вона виявляє особливий інтерес до своїх дітей. Господь заявляє, що кожна жива істота у будь-якій формі — Його дитя, і Він щедро дарує їй усе необхідне для життя. Він — як та хмара, що поливає дощем усе — і скелі, і землю, і воду. Однак до Своїх відданих Він виявляє особливу прихильність. Такі віддані завжди перебувають в свідомості Кр̣шн̣и, і тому в духовному розумінні вони завжди з Ним. Сам вислів «свідомість Кр̣шн̣и» стосується тих, хто має таку свідомість — чистих трансценденталістів, що перебувають у Ньому. Господь зрозуміло каже тут: майі те — «вони в Мені». І цілком природно, що Господь також перебуває в них. Це — взаємно. Слова йе йатга̄ ма̄м̇ прападйанте та̄м̇с татгаіва бгаджа̄мй ахам — «до якої міри людина вручає себе Мені, настільки і Я піклуюсь про неї» також пояснюють це. Така трансцендентна взаємність існує завдяки тому, що і Господь, і відданий мають свідомість. Якщо діамант помістити в оправу золотого персня, він матиме ще кращий вигляд. Таким чином і золото, і діамант прикрашають одне одного. І Господь, і жива істота вічно сяють, і коли в живої істоти з’являється схильність служити Господу, вона уподібнюється золоту; Господь — діамант, і це сполучення чудове. Живих істот в їхньому чистому стані називають відданими. Верховний Господь стає відданим Своїх відданих. Якщо нема стосунків взаємності між відданим і Господом, то як можна говорити про персоналістську філософію. В філософії імперсоналістів немає взаємних стосунків між Верховним Господом і живою істотою, проте вони є в персоналістській філософії.
Господа часто порівнюють з деревом бажань, і чого б не побажала людина від цього дерева, Господь дає їй. Але тут зміст ще глибший. Як сказано в цьому вірші, Господь виявляє особливу прихильність до Своїх відданих. У цьому — вияв особливої милості Господа до них. Не слід думати, що взаємність Господа зумовлена законом карми. Вона належить до трансцендентного стану, в якому діють Господь і віддані. Віддане служіння Господеві не належить до матеріального світу, воно — частина духовного світу, де правлять вічність, блаженство і знання.