UK/Бґ. 1.32-35
TEXTS 32-35
- кім̇ но ра̄джйена ґовінда
- кім̇ бгоґаір джı̄вітена ва̄
- йеша̄м артге ка̄н̇кшітам̇ но
- ра̄джйам̇ бгоґа̄х̣ сукга̄ні ча
- та іме ’вастгіта̄ йуддге
- пра̄н̣а̄м̇с тйактва̄ дгана̄ні ча
- а̄ча̄рйа̄х̣ пітарах̣ путра̄с
- татгаіва ча піта̄маха̄х̣
- ма̄тула̄х̣ ш́ваш́ура̄х̣ паутра̄х̣
- ш́йа̄ла̄х̣ самбандгінас татга̄
- ета̄н на хантум іччга̄мі
- ґгнато ’пі мадгусӯдана
- апі траілокйа-ра̄джйасйа
- хетох̣ кім̇ ну махı̄-кр̣те
- ніхатйа дга̄ртара̄шт̣ра̄н нах̣
- ка̄ прı̄тіх̣ сйа̄дж джана̄рдана
Послівний переклад
кім—навіщо; нах̣—нам; ра̄джйена—царство; ґовінда—о Кр̣шн̣о; кім—що; бгоґаіх̣—насолода; джı̄вітена—життя; ва̄—або; йеша̄м—кого; артге—заради; ка̄н̣кшітам—бажано; нах̣—нам; ра̄джйам—царство; бгоґа̄х̣ — матеріальне задоволення; сукга̄ні — усе щастя; ча—також; те—усі вони; іме—ці; авастгіта̄х̣—розташовані; йуддге—на полі бою; пра̄н̣а̄н—життя; тйактва̄—відмовляючись; дгана̄ні—багатства; ча—також; а̄ча̄рйа̄х̣—вчителі; пітарах̣—батьки; путра̄х̣—сини; татга̄—так само, як; ева—напевно; ча—також; піта̄маха̄х̣—діди; ма̄тула̄х̣—дядьки по матері; ш́ваш́ура̄х̣—тесті; паутра̄х̣—онуки; ш́йа̄ла̄х̣—свояки; самбандгінах̣—родичі; татга̄—так само, як; ета̄н—усі ці; на—ніколи; хантум—убити; іччга̄мі—я бажаю; ґгнатах̣—бути вбитим; апі—навіть; мадгусӯдана—переможець демона Мадгу (Кр̣шн̣а); апі—навіть якщо; траі-локйа—трьох світів; ра̄джйасйа—за царство; хетох̣—у обмін; кім ну—вже не кажучи про; махı̄-кр̣те—заради землі; ніхатйа—убиваючи; дга̄ртара̄шт̣ран—сини Дгр̣тара̄шт̣ри; нах̣—наш; ка̄—яке; прı̄тіх̣—задоволення; сйа̄т—буде в тому; джана̄рдана—той, хто підтримує.
Переклад
О Ґовіндо, навіщо нам царство, щастя, ба й навіть саме життя, якщо ті, заради кого ми могли б бажати усього того, вишикувані зараз проти нас у бойовому порядку на цьому полі. О Мадгусӯдано, коли вчителі, батьки, сини, діди, дядьки по матері, тесті, онуки, свояки та інші родичі стоять переді мною, ладні віддати своє багатство та життя, як я можу бажати їхньої смерті, навіть якщо в протилежнім випадку вони уб’ють мене? О Джана̄рдано, опертя всіх живих істот, я не можу битися з ними, навіть заради трьох світів, не кажучи вже про землю. Що за радість нам від убивства синів Дгр̣тара̄шт̣ри, о Кр̣шн̣о?
Коментар
Арджуна звертається до Господа Кр̣шн̣и як до Ґовінди, тому що Кр̣шн̣а дарує насолоду почуттям усіх живих істот, а також коровам. Використовуючи таке виразне звертання, Арджуна вказує, що Кр̣шн̣а знає, чим саме можна задовольнити його чуття. Хоча Ґовінда зовсім не зобов’язаний вдовольняти наші чуття, однак, якщо ми намагаємося тішити почуття Ґовінди, то самі по собі й ми стаємо задоволеними. В матеріальному світі кожен жадає чуттєвої втіхи й вважає, що Бог — просто постачальник усього необхідного для цього. Та Господь задовольняє чуття живих істот згідно з їхніми заслугами, а не домаганнями. Якщо ж людина обирає інший шлях, намагаючись задовольнити почуття Ґовінди, не турбуючись про свої, — тоді з милості Ґовінди здійснюються всі її бажання. Арджуна виявив глибоку прихильність до свого роду та членів сім’ї почасти через природне відчуття жалю до них. Тому він і не був готовий битися з ними. Кожен бажає продемонструвати свої достоїнства й достатки друзям та родичам, і Арджуна побоювався, що не зможе ні з ким розділити своє багатство, якщо всі його родичі й друзі загинуть на полі бою. Подібні міркування типові для матеріального життя, але на трансцендентнім рівні їм немає місця. Відданий намагається здійснити всі бажання Господа і готовий за будь-яких обставин виконувати Його накази; він прийме всі багатства світу, якщо Господь дасть їх йому і використає ці багатства на служіння Господеві, але він також згодний нічого не мати, якщо того воліє Господь. Арджуна не бажав смерті своїх родичів, і якщо існувала все ж таки якась необхідність убити їх, він хотів, щоб Кр̣шн̣а зробив це Сам. Він іще не знав, що Кр̣шн̣а вбив їх ще до їхнього приходу на поле бою і що сам Арджуна може правити лише за знаряддя в руках Кр̣шн̣и. Це розкриється в дальших главах Бгаґавад-ґı̄ти. Як справжній відданий Господа, Арджуна не хотів мститись своїм двоюрідним та рідним братам, незважаючи на всю їхню підступність. Але за планом Господа усі вони мали загинути. Відданий Господа не мстить лиходієві, але Господь не терпить, якщо роблять зле Його відданому слузі. Господь може простити того, чий вчинок стосується Його Самого, але Він не дарує нікому, хто завдає лиха Його відданому. Тому Господь намірявся вбити лиходіїв, хоча Арджуна й хотів простити їм.